Новомученик Василiй Левкович Чуб (ДАЧО Р 5625, оп. 1, справа № 7289) народився 22 березня (4 квiтня) 1885 року в родинi селянина Полуднiвки Чигиринського повiту Київської губерніїї і наречений на честь священномученика Василiя Анкiрського, пам’ять якого цього дня відзначається. Початкову освіту отримав у невеликiй церковно-приходськiй школi. Служив у Медведiвському Свято–Миколаївському монастирi. 1912 року одружився: дружина Олена Iванiвна, 1888 року народження, чверть століття була йому вірною супутницею і помічницею – до фатального арешту й мученицької страти чоловіка. За цей час у них народилося п’ятеро дітей: син Михайло (1913 року), доньки Зинаїда (1917), Євдокiя (1919) і Олександра (1921). Найменшому сину – Олександру (1923–го року народження) в день ув’язнення батька було лише чотири роки. У нелегкі часи богоборництва і гонінь проти Церкви о. Василій служив, як зазначено в довідці-характеристиці, в Медведівському Свято-Миколаївському монастирі.
«Довiдка-характеристика
Полуднiвська сiльрада 18.10.1937 року.
Чуб Василь Левкович – виходець з кулацької сiм’ї, який довгий час перебував монахом Миколаївського монастиря, пiсля чого прибув у село Полуднiвку, де мав своє господарство. З 1926 року по 1930 рiк Чуб працює попом у Полуднiвцi».
У 1930 році «пiд час волинки» був заарештований і у адміністративному порядку «висланий на 5 рокiв до далеких таборiв». Ось як він сам розповідає на допиті:
«Я был священником с 1925 по 1930 год в селе Полудневка. Участия в волынке не принимал. Но меня судили, вернее, административно сослали за то, что якобы во время коллективизации я расклеивал контрреволюционные прокламации. Отбывал наказание на Севере (в Сиктивкарі, у одному з Комi–Зирянських таборiв – прим. ред.)».
«У 1935 роцi, – йдеться далі в характеристиці, – Чуб повернувся iз заслання до села Полуднiвки, де має тiсний зв’язок з усiма кулаками села i веде розкладницьку роботу проти всiх постанов партiї i уряду, внаслiдок чого у 1-й бригадi, де живе Чуб, зовсiм вiдсутня труддисциплiна, не виконуються всi кампанiї. Чуб у селi Полуднiвцi фiзичною роботою не занiмався, а весь час ходить iз села в село i за межi району, де має зв’язок з усяким чуждим елементом…».
Знову заарештований 19 жовтня 1937 року.
Звинувачення, які висувалися проти священика на новому процесі, мали стати приводом до вищої мiри покарання. Ось деякі цитати зі справи:
«Чуба я хорошо знаю как односельчанина–соседа, долгое время он работал попом… В последнее время занимается антисоветской агитацией. Говорил, что скоро будет переворот власти. Говорил, что раньше, мол, никого не выбирали, а царь был с потомства, и жить было лучше. А сейчас жить становится все хуже».
Постає запитання, чи визнав заарештований себе винним у контрреволюцiйнiй агiтацiї.
«Виновным себя в контрреволюционной агитации не признаю. Добавить больше ничего не имею».
22 жовтня було пред’явлене обвинувачення з висновком за статтею 54–10 КК УРСР: антирадянська контрреволюцiйна агiтацiя. Через тиждень Особлива Трiйка при Київському облуправлiннi НКВС УРСР виносить вирок: «Розстрiляти» з наступним визначенням: «В прошлом монах-священник, Чуб В.Л. занимается контрреволюционной агитацией среди отсталого населения, активно выступает против всех мероприятий партии и правительства…».
Після сповіщення про вирок о. Василій ще майже мiсяць перебував під вартою у Черкаськiй в’язницi. Гідно прийняв мученицьку смерть 26 листопада 1937 року на 53-му роцi життя.
Реабiлiтований 10 червня 1989 року.
Кількість переглядів: 19
Comment here